ИнтерЛит в мире.

ИнтерЛит в Европе


Электронные книги «ИнтерЛита»

Дом Берлиных — литературно-музыкальный салон

Республиканский научно-практический центр «Кардиология»

OZ.by — не только книжный магазин

Светлана ОСЕЕВА


Фрагменты книги
ПОРЦЕЛЯНОВИЙ ДЖАZZ

КАМ'ЯНI СНОВИДIННЯ ЭIМIЛ

(Литературная композиция по мотивам поэзии Эмили Дикинсон)

 

...Слово сказане помирає,

Кажуть мені,

Але я знаю інше —

Що воно починає жити

Саме в цю мить.

                  (Емілі Дікінсон)

 

 

ПІСЛЯ

 

Після занадто сильного болю

Відчуття застигають,

Нерви наче могильні плити

на кладовищі Всесвіту.

 

Напівмертве серце питає тебе —

Чи було це? Коли? Вчора?

Або може століття тому?

 

Дерев’яне тіло рухається без мети

По землі чи повітрю —

Час свинцю, спокій кварцу.

 

Виживеш — і згадаєш тоді,

Як той, хто конав у снігу —

І простір тремтячий, і жах крижаний,

І твоє зціпеніння — най буде...

 

 

ПОТІМ

 

...Потім я зрозумію — навіщо,

Коли повернуся додому,

Всі питання полишивши у злих століттях.

Той, Хто тихо колись пройшов по воді,

Розтлумачить мені всі уроки нещастя —

В шкільній кімнаті

На небесах.

 

Він пояснить усі три зречення

святого Петра,

і коли зрозумію я страждання землі

і заплачу над усіма, хто залишився там, унизу —

я забуду всі жалі,

що обпалюють серце,

що зараз обпалюють серце...

 

 

ДОСВІД

 

Я ступала по дошках

Тихо-тихо, неначе сліпа.

Як сомнамбула.

Чула — море зітхало під моїми босими ногами,

Наді мною дзвеніли зірки...

Відчувала — ще крихітний крок, і це —

мій останній дюйм у житті.

 

Цю судомну, тремтячу ходу

Люди досвідом звуть...

 

 

БІЛЬ

 

Ти кажеш — час лікує,

Я знаю — це не так,

Бо справжній біль

Час перетворює на камінь,

Так само, як кістки мерців

не тліють під землею.

 

Час у тобі перевіряє біль,

І якщо горе розчиняється у часі —

То тільки марні хвилювання,

То значить — болю не було...

 

 

ВІДЧАЙ

 

Ні, це не смерть, бо стою —

Адже мертві повинні лежати.

Ні, це не ніч,

бо дзвони кричать, як опівдні.

Ні, не мороз — адже тіло палає,

Але й не вогонь — бо ступні мої

Крижаніють...

 

Та повітря кругом нагадує смерть —

Я помічаю ці темні постаті,

Наче на похороні,

І схоже — моєму.

Вже відскоблили моє життя,

У рамочці повісили на стіну, і не зітхнеш.

 

Замовкли всі годинники одразу,

І порожнеча лине звідусіль,

І не спинити хаос,

І ні на що більш сподіватись.

І я, зціпеніла, стверджую,

Відчай — моє ім’я...

 

(С) Світлана Осєєва. Літературна інсталяція за мотивами поезій Емілі Дікінсон

Из книги «Порцеляновий джаZZ
Оранжевые сныСемь песен Эхнатона — Кам'янi сновидiння ЭмiлiВерлибры

Стихи Светланы Осеевой на русском языке

Статьи и заметки о творчестве Светланы Осеевой

Об авторе. Содержание раздела

Для отправки произведений, вопросов и предложений щелкните по конверту:
Перед отправкой произведений ознакомьтесь с Правилами Клуба!

СПАСИБО!

 


Использование материалов сайта возможно только с согласия автора и с указанием источника:
ИнтерЛит. Международный литературный клуб. http://www.interlit2001.com